До групи «ментальна інвалідність» входить цілий спектр порушень розумового та психічного розвитку: шизофренія, епілепсія, аутизм, дефекти мови, розумова відсталість, органічні ураження ЦНС, генетичні захворювання, клінічна депресія, деменція та ін. Ці захворювання можуть супроводжуватися втратою слуху, зору і порушеннями опорно-рухового апарату.

Процес ментального розвитку дитини відрізняється багаточисельними індивідуальними відмінностями, а загальний його рівень відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи.

Етапи нервово-психічного розвитку мають чітку послідовність і окремі напрямками: розвиток статичних функцій, дрібної моторики, слухового та зорового аналізаторів, формування мови, соціалізація та формування особистості. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, перебігу вагітності та пологів, періоду новонародженості й подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об’єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров’я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому – раз на квартал, на третьому – раз на півріччя.

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім’ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, – вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері. При спостереженні за нервово-психічним розвитком дитини педіатром використовуються різні за складністю методики та шкали: вирішення дитиною нескладних задач відповідних його віку, оцінка основних напрямків розвитку за денверською шкалою або методикою Бейлі, проективні тести, оцінка інтелектуального розвитку за шкалою Векслера.

Напрямки та методика контролю нервово-психічного розвитку дітей відрізняється в різні вікові періоди:

у віці до 6 місяців – контролюється виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, загальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування;

у віці від 6 до 12 місяців оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активної продукції звуків, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей з оточуючими;

на 2-му році життя оцінюють розуміння мови та ступінь активного мовлення, сенсорний розвиток, гру та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок;

у віці від 2 до 3 років оцінюють активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність;

для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (культурно-гігієнічні навички, самостійність і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими, тощо).

Послідовність дій лікаря-педіатра при оцінці нервово-психічного розвитку можна представити наступним чином:

1. Уточнення календарного віку дитини.

2.Виявлення умінь даної дитини з урахуванням головних показників розвитку, характерних для даного вікового періоду.

3.Співставлення виявленого рівня нервово-психічного розвитку дитини з статистичними показниками розвитку дітей даного віку та коефіцієнту розвитку (QD).

4.Виявлення відхилень у нервово-психічному розвитку дитини порівняно з показниками для дітей даного віку та формування висновків.

Інтегральною оцінкою рівня нервово-психічного розвитку дитини є коефіцієнт розвитку (QD).Визначається через календарний(хронологічний) і психічний вік дитини аналогічно способу визначення коефіцієнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Бине та Векслера:

QD = ВПР • 100/КВ, де ВПР — вік психічного розвитку; КВ — календарний вік дитини.

Календарний (хронологічний) вік — це реальний вік дитини на момент обстеження, який визначається різницею між датами народження і дослідження. На першому році життя календарний вік визначають у тижнях, а у дітей, старших одного року, — в місяцях, причому остача 15 і більше днів приймається за 1 міс.

Психічний вік (вік психічного розвитку) відображає рівень психічного розвитку дитини і визначається здатністю при дослідженні виконувати певні навички, характерні для даного вікового мікроперіоду. При цьому загальний психічний вік є середньою арифметичною величиною вмінь і навичок дитини за кожним показником головних ліній розвитку. Оцінку величини коефіцієнта QD проводять за шкалою запропонованою D.Wechsler (1965). Якщо величина QD: 130 і більше (дуже високий розвиток), 120-129 (високий розвиток), 111 -120 (нормальний високий розвиток), 90-110 (середній нормальний розвиток), 80-89 (слабкий нормальний розвиток), 70-79 (межові випадки), 69 і менше (різке відставання у розвитку).

Нормою розвитку дитини першого року життя вважають оволодіння уміннями та навичками в межах ±15 днів від паспортного віку. Раннім або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволоділа уміннями у більш ранні вікові строки (більш ніж на 15 днів). Сповільнений розвиток або затримка в розвитку — при формуванні умінь у більш пізні вікові строки, тобто більш ніж 15 днів (епікризовий строк).

На другому році життя за нормальний розвиток приймають формування умінь та навичок у межах кварталу (епікризовий строк), а на третьому році — у межах півріччя (епікризовий строк).

При виявленні затримки нервово-психічного розвитку у дитини першого року життя більш ніж на 2 епікризових строки необхідно виключити патологію нервової системи. Таку дитину необхідно ретельно обстежити і встановити диспансерне спостереження. Слід пам’ятати, що кожний етап розвитку має незворотний характер, своєчасно пропущені відхилення в більшості випадків неможливо відкоригувати у старшому віці дитини.

Заняття проводиться за напрямами

• психологічна корекція
• логопедична корекція
• заняття з сенсорної інтеграції
• кінезітерапія
• розвиток соціально-побутових навичок.

РАС (Розлад аутистичного спектру)

Розлад аутистичного спектру є досить актуальною проблемою і займає четверте місце серед різноманітних видів хронічних нервово-психічних патологій у дітей.

На сучасному етапі реабілітації, для дітей з аутизмом є два найпоширеніші методи: це медикаментозна терапія і психолого-педагогічна корекція. Незважаючи на певний позитивний ефект медикаментозної терапії, найбільш результативною формою роботи для дітей з аутизмом проявила себе психолого-педагогічна корекція.

Дослідження медиками та психологами проблем і особливостей розвитку та навчання дітей з аутизмом привело їх до розуміння того, що при такому порушенні розвитку сприйняття, мислення дитини організовано по іншому. Навколишній світ здається їм хаотичним та нелогічним, а дії людей незрозумілими і непослідовними. Однією з причин – є слабо розвинена уява, що в свою чергу не дає дітям зрозуміти абстрактні поняття такі як: дружба, відповідальність, правила суспільства та моралі.

Отже, навчання дітей з аутизмом і вся корекційно-розвиваюча робота спрямована на формування у дитини відповідної поведінки, розвитку творчих здібностей, комунікативних навичок та адаптації до суспільства.

Враховуючи вікові особливості дитини, завдання впливають на такі функціональні сфери дитини:

1. сенсорне сприйняття;
2. координацію: око – рука та рука - рука;
3. дрібну моторику;
4. наслідування;
5. набуття навиків мовлення;
6. велику моторику;
7. пізнання себе та навколишнього середовища;
8. здобуття навиків самообслуговування;
9. соціальну взаємодію з батьками та однолітками.

Розвиток кожної сфери передбачає набір завдань та вправ для навчання дітей з аутизмом. Кожна вправа спрямована на розвиток однієї сфери. При цьому засвоюючи одну навичку, дитина отримує вміння і в інших сферах. Наприклад, при сортуванні предметів, дитина паралельно освоює сферу координування рухів.

Отже, програма розвиває у дитини з порушенням аутистичного спектру наступні навички:

• самообслуговування;
• соціалізація та взаємодія з іншими людьми;
• когнітивні функції щодо вікових норм з урахуванням патологічних відхилень;
• орієнтація дитини в межах міста. Наприклад, дитячий майданчик, стадіон, парк тощо.

Очікувані результати:

• досягнення оптимального психоемоційного стану
• покращення соціального самовизначення
• підвищення рівня набуття та засвоєння знань, умінь і навичок
• розвиток мовлення
• успішна психологічна адаптація, реабілітація
• особистісне становлення
•  формування здатності пристосовуватися до існуючих у суспільстві  вимог

ЗПР (Затримка психомовленєвого розвитку)

За останнє десятиліття все більшій кількості дітей ставлять діагноз «ЗПР», і ця абревіатура все частіше фігурує в медичних висновках. Статистика невблаганна. І чим раніше буде виявлена затримка психомовленєвого розвитку (ЗПМР) або затримка розвитку мовлення (ЗРМ), тим більше шансів допомогти такій дитині.

Сам термін показує, що це захворювання пов’язане з порушенням темпу психічного розвитку дитини (її пам’яті, уваги, мовлення, мислення, емоційно-вольової сфери). Всі ці психічні функції відстають в своєму розвитку від загальноприйнятих норм, характерних для даного віку. Хоча не зовсім правильно називати цей стан захворюванням, це, скоріше, наслідки відхилень у розвитку центральної нервової системи й головного мозку.

Також існує ряд захворювань, які супроводжуються затримкою психомовленєвого розвитку. До них належать: дитячий церебральний параліч (ДЦП), епілепсія, вроджені аномалії ЦНС, порушення ліквородинаміки, гідроцефалія, психічні захворювання, пухлини і патології судин головного мозку. Затримка мовленнєвого і психічного розвитку може бути викликана різними причинами.

Причини затримки розвитку мовлення (ЗПМР і ЗРМ):

1. Хвороби матері під час вагітності (інфекції, травми, інтоксикації);

2. Спадкові захворювання затримки розвитку мовлення (ЗРМ);

3. Внутрішньоутробна гіпоксія плоду (кисневе голодування);

4. Складні пологи (стрімкі, з обвиттям пуповиною) або травма дитини при пологах (травма шийного відділу хребта і/або центральної нервової системи) також можуть призвести до затримки розвитку мовлення у дитини;

5. Складні інфекції і травми, які дитина перенесла в ранньому віці і які негативно вплинули на загальний стан розвитку мовлення у дитини;

6. Несприятлива обстановка в сім’ї або неправильне виховання (побиття, сварки, відсутність любові і піклування з боку батьків або, навпаки, надмірна опіка);

7. Складна психоемоційна травма в ранньому віці також може негативно позначитися на затримці розвитку мовлення у дитини і призвести до діагнозу «ЗПМР» або «ЗРМ».

Ознаки ЗПМР

Звичайно, кожна дитина індивідуальна, і для кожного малюка існують свої темпи розвитку. Але все ж таки слід звернути увагу на певні моменти:

• Якщо ваша дитина до 4 місяців не реагує на ваші слова і жести, не посміхається;

• Якщо до 8-9 місяців дитина не лепече, це може бути однією з ознак затримки розвитку мовлення у дитини в ранньому віці;

• До 1 року практично не видає жодних звуків, а до 1,5 року не вимовляє простих слів «мама», «дай», не розуміє зверненої до неї мови;

• До 2,5 років використовує близько 20 слів, не розуміє назв частин тіла, предметів, не може скласти легку фразу з 2-3 слів;

• До 3 років не може повторити за дорослим фразу чи скласти просте речення, говорить занадто повільно, розтягуючи слова, або, навпаки, швидко, «ковтаючи» їх закінчення.

Якщо ви помітили у своєї дитини вищеперераховані ознаки, пов’язані із затримкою розвитку мовлення, рекомендуємо негайно звернутися до центру розвитку мовлення в Києві або інших обласних центрів і почати комплексне лікування. В нашій клініці вам допоможуть пройти реабілітацію поставленого діагнозу, але чим раніше ви почнете комплексне лікування, тим більші шанси на успішне одужання і правильний розвиток є у дитини в майбутньому.

У дітей з ЗПМР також спостерігається підвищена слинотеча, часто злегка відкритий рот, вони малоемоційні або, навпаки, гіперактивні і агресивні. Вони слабо розвинені фізично. У більшості випадків затримку психомовленєвого розвитку у дітей діагностують у віці 3-4 років. В деяких випадках це виявляють і у віці 5 років. Чим пізніше ставлять діагноз ЗПМР, тим в подальшому складніше позбавитися від нього в майбутньому. Діагноз ЗПМР ставлять на основі комплексного висновку спеціалістів центру розвитку мовлення в Києві або інших обласних центрах України (дитячого невролога, логопеда, психолога).

Лікування затримки розвитку мовлення

При затримці психомовленєвого розвитку лікування потрібно починати якомога раніше. В терапії беруть участь батьки, дитячий невролог, логопед, психолог, рефлексотерапевт. Тільки комплексний підхід в центрі розвитку мовлення Києва дасть максимальний результат. Причому, слід пам’ятати, що в першу чергу необхідно ліквідувати причини, що викликали ЗПМР (це стосується сімей з несприятливою обстановкою).

Якщо ступінь відставання дитини в розвитку невисокий і лікування затримки мовленнєвого розвитку було почато рано, можна розраховувати на хороші результати і високу ефективність.

Фахівцями «Медичного центру Берсенєва» розроблена індивідуальна програма лікування і корекції дітей із затримкою психомовленєвого розвитку. Програма являє собою комплекс реабілітаційних заходів, які проводяться дитячим неврологом, масажистом, логопедом.

Запис на консультацію і лікування затримки розвитку мовлення у дитини проводиться попередньо за телефоном дитячого відділення центра розвитку мовлення в Києві: (044) 272-11-82 або за телефоном контакт-центру (044) 238-22-31.

Пам’ятайте, що затримка психомовленєвого розвитку не лікується миттєво, необхідна кропітка робота і увага до такої дитини. Тільки в такому випадку вона наздожене ровесників у розвитку, і ЗПМР ніяк не вплине на подальше життя дитини.

ЦНС (Органічне ураження центральної нервової системи)

органічне ураження ЦНС – група нервово-психічних розладів, які розвиваються внаслідок впливу на мозок певних патологічних факторів на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ця патологія має безліч варіантів перебігу і різні механізми розвитку.

Патогенез і, відповідно, клінічні прояви церебрально-органічних розладів залежать:

• Від причин ураження;

• Періоду, в якому виникло ураження мозку;

• Локалізації, інтенсивності і глибини ураження мозкових структур;

• Часу, який минув від початку захворювання, що призвело до ураження мозку.

Якщо несприятливі фактори впливали на плід на ембріональній стадії розвитку, то це може призвести до розвитку важких несумісних з життям вад.

Ураження центральної нервової системи можуть виникнути у дитини в різні періоди: в період внутрішньоутробного розвитку (антенатально), під час пологів (інтранатально) і після народження дитини (постнатально).

Класифікація органічних уражень ЦНС у дітей в сучасному світі, як правило, заснована на причинах і механізмах, що можуть призвести до ураження ЦНС у новонароджених або у дітей старшого віку. Згідно даної класифікації, виділяють 4 групи перинатальних порушень ЦНС:

• Травматичне порушення ЦНС у новонароджених. Такий випадок є провідним супроводжуючим фактором пошкодження тканин центральної нервової системи при пологах або в перші години життя дитини;

• Гіпоксичні ураження ЦНС: основним фактором ураження є недостатність кисню;

• Токсико-метаболічні й дисметаболічні ураження ЦНС у новонароджених: фактором ураження за даної умови є порушення обміну речовин в організмі дитини в період внутрішньоутробного розвитку;

• Ураження ЦНС у дітей при інфекційних захворюваннях: основну руйнівну дію має інфекційний агент (як правило, вірус).

Причини органічного ураження ЦНС у новонароджених

• Соматичні захворювання матері

• Прийом лікарських препаратів під час вагітності

• Шкідливі звички матері

• Стрес

• Неправильне харчування матері

• Незрілість вагітної жінки

• Гострі інфекційні захворювання під час вагітності

• Наявність спадкових захворювань, пов’язаних з ураженням ЦНС у дітей у ранньому віці

• Порушення обміну речовин у вагітної

• Патологічний перебіг вагітності

• Несприятливий екологічний стан (різкі перепади температури і тиску)

• Вплив радіації, токсичних речовин

Інтранатальними причинами є патологічний перебіг пологів, натальні (пологові) травми.

Постнатальні причини:

• Ішемічний або геморрагічний інсульт

• Травми ЦНС

• Нейроінфекції

• Пухлини головного і спинного мозку

Симптоми ураження центральної нервової системи

• Порушення мовлення. Спостерігається пізній розвиток мовлення, бідний словниковий запас, а в тяжких випадках – повна відсутність мовних навиків: діти з таким видом ураження ЦНС здатні вимовляти тільки звуки і деякі поодинокі слова.
• Порушення моторики. Діти з органічною патологією ЦНС пізніше починають тримати голівку, сидіти, ходити. Порушуються довільні рухи, це викликає труднощі у самостійному прийомі їжі, іграх, самообслуговуванні.
• Порушення психіки. Про органічне ураження ЦНС у дитини говорить її погане навчання в школі і дитячому садочку.

Паралельно можуть виникати і такі проблеми: порушення пам’яті, логічного мислення, відставання в розвитку, інтелектуальна недостатність (від легкого зниження інтелекту до дебільності, ідіотії, олігофренії), дефекти сприйняття навколишнього світу, нової інформації, неможливість навчатися. Ураження ЦНС у дітей необхідно відразу ж лікувати, записавшись на консультацію до нашого медичного центру. Чим раніше ви почнете комплексне лікування ураженої центральної нервової системи дитини, тим більшими є шанси на позитивний результат.

Для таких дітей властиве підвищене збудження або, навпаки, інертність

Мультидисциплінарною командою центру оцінюється статокінетичний, психічний та мовленневий розвиток пацієнта на момент поступлення та в залежності від виявлених відхилень формується індивідуальний план реабілітаційного лікування. З метою усунення виявлених відхилень використовуються такі види медико-соціальної реабілітації, як: 

  Психологічне консультування та корекція

• Педагогічне консультування та корекція практичним психологом, дефектологом логопедом
• Проводяться заняття в кімнаті сенсорної інтеграції
• Сенсомоторна кінезіотерапія
• Лікувальний масаж