Якість і кількість сну можуть суттєво впливати на здоров'я людини. Кілька правил можуть покращити якість сну.

1. Лягати спати бажано в період від 10:00 до 12:00 незалежно від пори року. Є внутрішні і зовнішні циркадні ритми. Наука говорить нам що мелатонін виробляється організмом саме в ці години. Порушення циклів сну та їх тривалості в своїй більшості пов'язані з цим гормоном. Без достатньої кількості виробленого мелатоніну ви будете не висипатись навіть при тривалій кількості сну.

2. Не вживайте жирну, білкову та багату швидкими вуглеводами їжу за 2-3 години до сну. Жирна і білкова їжа перетравлюється довго, під час сну процеси травлення протікають повільніше. Тому їжа бродить і призводить до інтоксикації і здуття. Моносахариди, які в більшості містяться в солодкому (цукерки, здоба) та білому хлібі.

3 руханка

4 подушка

5 матрас

6 положення тіла

на що впливає якість сну

Ортопедична реабілітація — це єдина можливість для максимально швидкого та успішного відновлення втрачених функцій організму після травм різної складності та / або ортопедичних операцій. Курс реабілітації після травми або ортопедичної операції складається із сукупності лікувальних та профілактичних заходів, які підбираються індивідуально під особливості організму, тривалості іммобілізації та періоду носіння гіпсу, мети, віку пацієнта тощо.

Ортопедична реабілітація після травми та / або операції на опорно-руховому апараті під контролем досвідчених фахівців доступна у київському підрозділі Клініки ЦСМ. Наш медичний центр є багатопрофільною клінікою повного циклу. А це означає, що ми зможемо провести дослідження, видати достовірний висновок, прокоментувати результати простою мовою та підібрати курс реабілітації.

Коли та навіщо потрібна посттравматична реабілітація опорно-рухового апарату

Ортопедична реабілітація потрібна пацієнтам будь-якого віку, якщо:

  • було отримано травму опорно-рухового апарату;
  • проведено операцію на зв'язках, суглобах, сухожиллях, кістках (зокрема ендопротезування тазостегнового або колінного суглоба);
  • сформувалися посттравматичні / постопераційні наслідки;
  • є больовий синдром, дискомфорт, втрата звичних функцій.

Найчастіше після травм опорно-рухового апарату та при реабілітації після ортопедичної операції пацієнту потрібно проведення комплексу відновлювальних заходів — продуманий курс реабілітації. Все тому, що знерухомленість, відсутність навантажень, судинні та інші зміни призводять до атрофії м'язів, обмеження рухливості суглобів, контрактури м'язів, втрати функцій кінцівки тощо.

Протипоказання

Протипоказання виявляються на консультації під час збору анамнезу. 

Якщо ризики перевищують цінність використання будь-якого методу, його виключають із курсу реабілітації після травми або операції.

Методи відновлення після травм та ортопедичних операцій, що застосовуються

Перед курсом реабілітації може виникнути потреба у дообстеженні — УЗД-діагностика, КТ, МРТ. Пальпаторне дослідження та аналіз наявних висновків проводиться на первинній консультації.

Також на огляді визначається поточний стан опорно-рухового апарату (сегментів, які потребують особливої уваги при реабілітації):

  • діапазон рухів у суглобах;
  • сила та тонус м'язів;
  • рівень балансу;
  • ступінь порушення / ушкодження периферичних нервів.

Після цього складається індивідуальна програма реабілітації. 

Вона може включати:

 
  • кінезіотерапію (спеціально розроблений комплекс динамічних та статистичних вправ, розтяжок тощо);
  • масаж;
  • магнітотерапію;
  • УХТ;
  • електростимуляцію;
  • лазеротерапію;
  • остеопатичні вправи тощо.

Відновлення після операції на опорно-руховому апараті та реабілітація після травм у Клініці ЦСМ проводиться під контролем фізіотерапевта, масажиста, остеопата, інструкторів ЛФК тощо.

Протягом усього періоду реабілітації лікар проводитиме регулярні контрольні огляди. Це допоможе відстежити динаміку одужання та скоригувати схему курсу відновлення (якщо буде потрібно).

 

Ефекти реабілітації після операцій та травм опорно-рухового апарату

Професійна реабілітація після травм та ортопедичних операцій може допомогти:

 
  • прискорити процес одужання організму;
  • збільшити рухливість у суглобі;
  • усунути контрактуру (скутість) м'язів;
  • збільшити силу м'язів;
  • знизити або повністю усунути больовий синдром;
  • відновити руховий стереотип (стійко сформовану "звичку рухів");
  • підвищити рівень витривалості;
  • відновити неврологічні взаємозв'язки, порушені внаслідок травмування, набряклості, спайкового процесу;
  • покращити емоційний стан тощо.

Питання-Відповідь

Чи можна відновитися після травми хребта?

Відновлення після травми опорно-рухового апарату, особливо коли йдеться про хребет, вимагає комплексного підходу і може вимагати від кількох місяців до кількох років. І, на жаль, далеко не завжди результатом може бути повне відновлення втрачених функцій.

 

Скільки відновлюються м'язи після пошкодження?

У разі травм м'язів терміни залежать від широкості ушкодження, показників метаболізму і регенеративних можливостей організму. Для оптимального відновлення після розтягнення, часткового або повного розриву м'язів може знадобитися від 2 тижнів до 6 місяців. А іноді й більше.

 

Як довго триває реабілітація після перелому?

У нормі для повного відновлення при переломі без зміщення пацієнту потрібно близько 3-4 тижнів, при переломі середньої тяжкості зі зміщенням кістки — 1-3 місяці та більше. Тривалість реабілітації — суто індивідуальний показник, на який впливає велика кількість чинників, включаючи вік, наявність і коректність призначених реабілітаційних заходів.

 

Що буде, якщо не проходити реабілітацію після травм та ортопедичних операцій?

Від якості відновлення після операції на опорно-руховому апараті багато в чому залежить життя людини — її подальша фізична активність та здатність підтримувати повноцінний спосіб життя. Самолікування може уповільнити процес відновлення організму та втрачених навичок. А також збільшить ймовірність розвитку різноманітних наслідків та ускладнень.
 

Реалізуємо релакс-програми

  • Масаж класичний оздоровчий

Масаж руками професіонала творить дива! Масаж - одна з найпопулярніших, ефективних і затребуваних практик для оздоровлення всього організму. Масаж часто відомий своїми розслабляючими властивостями. Більшість знають, що масаж здатний заспокоїти, покращити самопочуття та зняти напругу в м’язах, але це далеко не все.

Чим корисний масаж для організму? Що відбувається в нашому організмі в процесі виконання масажу? І чому буває боляче під час та після масажу? І багато іншої інформації. Наші експерти з масажу відповідають на ці та багато інших питань.

Чим корисний масаж для організму?

Масаж стимулює кровообіг, обмін речовин, забезпечує живлення органів та тканин киснем, тонізує м'язи. За рахунок цього він активізує роботу внутрішніх органів та лімфатичної системи, прискорює обмінні процеси, допомагає у відновленні організму, сприяє психологічному розслабленню. І що дуже важливо – зміцнює імунну систему організму, стимулює або заспокоює роботу ЦНС.

Різні техніки лікувального масажу можуть мати як підбадьорливу та тонізуючу, так і заспокійливу та розслаблюючу дію. Масаж допомагає зняти напругу м'язів за рахунок збільшення рівня кисню та покращення циркуляції крові по всьому тілу. Поряд з розслаблюючим ефектом масаж бадьорить, відновлює сили, знімає втому, стимулює розумову активність, покращує самопочуття.

  • Ароматерапія

Даний метод лікування заснований на застосуванні різних ефірних масел. Залежно від того, яку проблему зі здоров'ям Вам потрібно вирішити, лікар призначає певне аромамасло.

Так, при простудних захворюваннях рекомендують ароматичне масло сосни або евкаліпта. При підвищеному апетиті відмінно підійде масло лимона або грейпфрута. При головному болю Вам призначать ромашку або лаванду, а ось з безсонням швидко впорається масло м'яти або меліси.

Аромат масла (а також його дрібні частинки) при вдиханні, впливаю на кровоносну і лімфатичну системи. За допомогою кровообігу вони швидко досягають внутрішніх органів, та позитивно вливають на них. Таким чином, аромотерапія - це не тільки приємна, розслаблююча процедура, але ще й ефективне лікування вірусних та бактеріальних захворювань, а також ефективна допомога при психологічних розладах (стрес, депресія).

  • Сенсорна релаксація

Релаксаційна кімната це один з видів сенсорних кімнат, її також називають “Темна кімната” і вона сприяє відновленню психоемоційного стану, розслабленню і заспокоєнню. Її наповнення залежить від цілей використання, але вона обов’язково оснащена світловими приладами, проекціями, фібероптичними виробами та засобами затемнення приміщення (жалюзі, ролети, штори). З елементів універсальної сенсорної кімнати в темну часто запозичують заспокійливу музику і звуки оточення, розсіяне освітлення, дизайн в нейтральних кольорах, ароматерапію. 

Такі релаксаційні кімнати давно стали головним інструментом психологів під час реабілітації при тривожних станах, неврозах, затримках психомоторного розвитку, гіперактивності і деяких інших порушень. 

  • Звукотерапія

Звукотерапія – це спосіб лікування, заснований на впливі частотного коливання на організм людини. Зцілення звуком бере свій початок у давнину і точно відокремити, коли зародився цей метод, досить складно. Тому історики роблять висновок, що звукова терапія зароджувалася паралельно у різних регіонах, які мають між собою культурний зв’язок. Це є одним із доказів ефективності методу.

Звук оточує нас, він має безліч різновидів та широкий частотний діапазон, тому виділяють кілька різновидів звукової терапії:

  • музикотерапія
  • словотерапія
  • ультразвукова терапія
  • терапія природними звуками

 

До групи «ментальна інвалідність» входить цілий спектр порушень розумового та психічного розвитку: шизофренія, епілепсія, аутизм, дефекти мови, розумова відсталість, органічні ураження ЦНС, генетичні захворювання, клінічна депресія, деменція та ін. Ці захворювання можуть супроводжуватися втратою слуху, зору і порушеннями опорно-рухового апарату.

Процес ментального розвитку дитини відрізняється багаточисельними індивідуальними відмінностями, а загальний його рівень відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи.

Етапи нервово-психічного розвитку мають чітку послідовність і окремі напрямками: розвиток статичних функцій, дрібної моторики, слухового та зорового аналізаторів, формування мови, соціалізація та формування особистості. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.

Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, перебігу вагітності та пологів, періоду новонародженості й подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об’єктивного неврологічного і психологічного обстеження.

Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров’я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому – раз на квартал, на третьому – раз на півріччя.

Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім’ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, – вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері. При спостереженні за нервово-психічним розвитком дитини педіатром використовуються різні за складністю методики та шкали: вирішення дитиною нескладних задач відповідних його віку, оцінка основних напрямків розвитку за денверською шкалою або методикою Бейлі, проективні тести, оцінка інтелектуального розвитку за шкалою Векслера.

Напрямки та методика контролю нервово-психічного розвитку дітей відрізняється в різні вікові періоди:

у віці до 6 місяців – контролюється виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, загальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування;

у віці від 6 до 12 місяців оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активної продукції звуків, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей з оточуючими;

на 2-му році життя оцінюють розуміння мови та ступінь активного мовлення, сенсорний розвиток, гру та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок;

у віці від 2 до 3 років оцінюють активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність;

для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (культурно-гігієнічні навички, самостійність і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими, тощо).

Послідовність дій лікаря-педіатра при оцінці нервово-психічного розвитку можна представити наступним чином:

1. Уточнення календарного віку дитини.

2.Виявлення умінь даної дитини з урахуванням головних показників розвитку, характерних для даного вікового періоду.

3.Співставлення виявленого рівня нервово-психічного розвитку дитини з статистичними показниками розвитку дітей даного віку та коефіцієнту розвитку (QD).

4.Виявлення відхилень у нервово-психічному розвитку дитини порівняно з показниками для дітей даного віку та формування висновків.

Інтегральною оцінкою рівня нервово-психічного розвитку дитини є коефіцієнт розвитку (QD).Визначається через календарний(хронологічний) і психічний вік дитини аналогічно способу визначення коефіцієнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Бине та Векслера:

QD = ВПР • 100/КВ, де ВПР — вік психічного розвитку; КВ — календарний вік дитини.

Календарний (хронологічний) вік — це реальний вік дитини на момент обстеження, який визначається різницею між датами народження і дослідження. На першому році життя календарний вік визначають у тижнях, а у дітей, старших одного року, — в місяцях, причому остача 15 і більше днів приймається за 1 міс.

Психічний вік (вік психічного розвитку) відображає рівень психічного розвитку дитини і визначається здатністю при дослідженні виконувати певні навички, характерні для даного вікового мікроперіоду. При цьому загальний психічний вік є середньою арифметичною величиною вмінь і навичок дитини за кожним показником головних ліній розвитку. Оцінку величини коефіцієнта QD проводять за шкалою запропонованою D.Wechsler (1965). Якщо величина QD: 130 і більше (дуже високий розвиток), 120-129 (високий розвиток), 111 -120 (нормальний високий розвиток), 90-110 (середній нормальний розвиток), 80-89 (слабкий нормальний розвиток), 70-79 (межові випадки), 69 і менше (різке відставання у розвитку).

Нормою розвитку дитини першого року життя вважають оволодіння уміннями та навичками в межах ±15 днів від паспортного віку. Раннім або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволоділа уміннями у більш ранні вікові строки (більш ніж на 15 днів). Сповільнений розвиток або затримка в розвитку — при формуванні умінь у більш пізні вікові строки, тобто більш ніж 15 днів (епікризовий строк).

На другому році життя за нормальний розвиток приймають формування умінь та навичок у межах кварталу (епікризовий строк), а на третьому році — у межах півріччя (епікризовий строк).

При виявленні затримки нервово-психічного розвитку у дитини першого року життя більш ніж на 2 епікризових строки необхідно виключити патологію нервової системи. Таку дитину необхідно ретельно обстежити і встановити диспансерне спостереження. Слід пам’ятати, що кожний етап розвитку має незворотний характер, своєчасно пропущені відхилення в більшості випадків неможливо відкоригувати у старшому віці дитини.

Заняття проводиться за напрямами

  • психологічна корекція
  • логопедична корекція
  • заняття з сенсорної інтеграції
  • кінезітерапія
  • розвиток соціально-побутових навичок.

РАС (Розлад аутистичного спектру)

Розлад аутистичного спектру є досить актуальною проблемою і займає четверте місце серед різноманітних видів хронічних нервово-психічних патологій у дітей.

На сучасному етапі реабілітації, для дітей з аутизмом є два найпоширеніші методи: це медикаментозна терапія і психолого-педагогічна корекція. Незважаючи на певний позитивний ефект медикаментозної терапії, найбільш результативною формою роботи для дітей з аутизмом проявила себе психолого-педагогічна корекція.

Дослідження медиками та психологами проблем і особливостей розвитку та навчання дітей з аутизмом привело їх до розуміння того, що при такому порушенні розвитку сприйняття, мислення дитини організовано по іншому. Навколишній світ здається їм хаотичним та нелогічним, а дії людей незрозумілими і непослідовними. Однією з причин – є слабо розвинена уява, що в свою чергу не дає дітям зрозуміти абстрактні поняття такі як: дружба, відповідальність, правила суспільства та моралі.

Отже, навчання дітей з аутизмом і вся корекційно-розвиваюча робота спрямована на формування у дитини відповідної поведінки, розвитку творчих здібностей, комунікативних навичок та адаптації до суспільства.

Враховуючи вікові особливості дитини, завдання впливають на такі функціональні сфери дитини:

  1. сенсорне сприйняття;
  2. координацію: око – рука та рука - рука;
  3. дрібну моторику;
  4. наслідування;
  5. набуття навиків мовлення;
  6. велику моторику;
  7. пізнання себе та навколишнього середовища;
  8. здобуття навиків самообслуговування;
  9. соціальну взаємодію з батьками та однолітками.

Розвиток кожної сфери передбачає набір завдань та вправ для навчання дітей з аутизмом. Кожна вправа спрямована на розвиток однієї сфери. При цьому засвоюючи одну навичку, дитина отримує вміння і в інших сферах. Наприклад, при сортуванні предметів, дитина паралельно освоює сферу координування рухів.

Отже, програма розвиває у дитини з порушенням аутистичного спектру наступні навички:

  • самообслуговування;
  • соціалізація та взаємодія з іншими людьми;
  • когнітивні функції щодо вікових норм з урахуванням патологічних відхилень;
  • орієнтація дитини в межах міста. Наприклад, дитячий майданчик, стадіон, парк тощо.

Очікувані результати:

  • досягнення оптимального психоемоційного стану
  • покращення соціального самовизначення
  • підвищення рівня набуття та засвоєння знань, умінь і навичок
  • розвиток мовлення
  • успішна психологічна адаптація, реабілітація
  • особистісне становлення
  •  формування здатності пристосовуватися до існуючих у суспільстві  вимог

ЗПР (Затримка психомовленєвого розвитку)

За останнє десятиліття все більшій кількості дітей ставлять діагноз «ЗПР», і ця абревіатура все частіше фігурує в медичних висновках. Статистика невблаганна. І чим раніше буде виявлена затримка психомовленєвого розвитку (ЗПМР) або затримка розвитку мовлення (ЗРМ), тим більше шансів допомогти такій дитині.

Сам термін показує, що це захворювання пов’язане з порушенням темпу психічного розвитку дитини (її пам’яті, уваги, мовлення, мислення, емоційно-вольової сфери). Всі ці психічні функції відстають в своєму розвитку від загальноприйнятих норм, характерних для даного віку. Хоча не зовсім правильно називати цей стан захворюванням, це, скоріше, наслідки відхилень у розвитку центральної нервової системи й головного мозку.

Також існує ряд захворювань, які супроводжуються затримкою психомовленєвого розвитку. До них належать: дитячий церебральний параліч (ДЦП), епілепсія, вроджені аномалії ЦНС, порушення ліквородинаміки, гідроцефалія, психічні захворювання, пухлини і патології судин головного мозку. Затримка мовленнєвого і психічного розвитку може бути викликана різними причинами.

Причини затримки розвитку мовлення (ЗПМР і ЗРМ):

  1. Хвороби матері під час вагітності (інфекції, травми, інтоксикації);

  2. Спадкові захворювання затримки розвитку мовлення (ЗРМ);

  3. Внутрішньоутробна гіпоксія плоду (кисневе голодування);

  4. Складні пологи (стрімкі, з обвиттям пуповиною) або травма дитини при пологах (травма шийного відділу хребта і/або центральної нервової системи) також можуть призвести до затримки розвитку мовлення у дитини;

  5. Складні інфекції і травми, які дитина перенесла в ранньому віці і які негативно вплинули на загальний стан розвитку мовлення у дитини;

  6. Несприятлива обстановка в сім’ї або неправильне виховання (побиття, сварки, відсутність любові і піклування з боку батьків або, навпаки, надмірна опіка);

  7. Складна психоемоційна травма в ранньому віці також може негативно позначитися на затримці розвитку мовлення у дитини і призвести до діагнозу «ЗПМР» або «ЗРМ».

Ознаки ЗПМР

Звичайно, кожна дитина індивідуальна, і для кожного малюка існують свої темпи розвитку. Але все ж таки слід звернути увагу на певні моменти:

  • Якщо ваша дитина до 4 місяців не реагує на ваші слова і жести, не посміхається;

  • Якщо до 8-9 місяців дитина не лепече, це може бути однією з ознак затримки розвитку мовлення у дитини в ранньому віці;

  • До 1 року практично не видає жодних звуків, а до 1,5 року не вимовляє простих слів «мама», «дай», не розуміє зверненої до неї мови;

  • До 2,5 років використовує близько 20 слів, не розуміє назв частин тіла, предметів, не може скласти легку фразу з 2-3 слів;

  • До 3 років не може повторити за дорослим фразу чи скласти просте речення, говорить занадто повільно, розтягуючи слова, або, навпаки, швидко, «ковтаючи» їх закінчення.

Якщо ви помітили у своєї дитини вищеперераховані ознаки, пов’язані із затримкою розвитку мовлення, рекомендуємо негайно звернутися до центру розвитку мовлення в Києві або інших обласних центрів і почати комплексне лікування. В нашій клініці вам допоможуть пройти реабілітацію поставленого діагнозу, але чим раніше ви почнете комплексне лікування, тим більші шанси на успішне одужання і правильний розвиток є у дитини в майбутньому.

У дітей з ЗПМР також спостерігається підвищена слинотеча, часто злегка відкритий рот, вони малоемоційні або, навпаки, гіперактивні і агресивні. Вони слабо розвинені фізично. У більшості випадків затримку психомовленєвого розвитку у дітей діагностують у віці 3-4 років. В деяких випадках це виявляють і у віці 5 років. Чим пізніше ставлять діагноз ЗПМР, тим в подальшому складніше позбавитися від нього в майбутньому. Діагноз ЗПМР ставлять на основі комплексного висновку спеціалістів центру розвитку мовлення в Києві або інших обласних центрах України (дитячого невролога, логопеда, психолога).

Лікування затримки розвитку мовлення

При затримці психомовленєвого розвитку лікування потрібно починати якомога раніше. В терапії беруть участь батьки, дитячий невролог, логопед, психолог, рефлексотерапевт. Тільки комплексний підхід в центрі розвитку мовлення Києва дасть максимальний результат. Причому, слід пам’ятати, що в першу чергу необхідно ліквідувати причини, що викликали ЗПМР (це стосується сімей з несприятливою обстановкою).

Якщо ступінь відставання дитини в розвитку невисокий і лікування затримки мовленнєвого розвитку було почато рано, можна розраховувати на хороші результати і високу ефективність.

Фахівцями «Медичного центру Берсенєва» розроблена індивідуальна програма лікування і корекції дітей із затримкою психомовленєвого розвитку. Програма являє собою комплекс реабілітаційних заходів, які проводяться дитячим неврологом, масажистом, логопедом.

Запис на консультацію і лікування затримки розвитку мовлення у дитини проводиться попередньо за телефоном дитячого відділення центра розвитку мовлення в Києві: (044) 272-11-82 або за телефоном контакт-центру (044) 238-22-31.

Пам’ятайте, що затримка психомовленєвого розвитку не лікується миттєво, необхідна кропітка робота і увага до такої дитини. Тільки в такому випадку вона наздожене ровесників у розвитку, і ЗПМР ніяк не вплине на подальше життя дитини.

ЦНС (Органічне ураження центральної нервової системи)

органічне ураження ЦНС – група нервово-психічних розладів, які розвиваються внаслідок впливу на мозок певних патологічних факторів на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ця патологія має безліч варіантів перебігу і різні механізми розвитку.

Патогенез і, відповідно, клінічні прояви церебрально-органічних розладів залежать:

  • Від причин ураження;

  • Періоду, в якому виникло ураження мозку;

  • Локалізації, інтенсивності і глибини ураження мозкових структур;

  • Часу, який минув від початку захворювання, що призвело до ураження мозку.

Якщо несприятливі фактори впливали на плід на ембріональній стадії розвитку, то це може призвести до розвитку важких несумісних з життям вад.

Ураження центральної нервової системи можуть виникнути у дитини в різні періоди: в період внутрішньоутробного розвитку (антенатально), під час пологів (інтранатально) і після народження дитини (постнатально).

Класифікація органічних уражень ЦНС у дітей в сучасному світі, як правило, заснована на причинах і механізмах, що можуть призвести до ураження ЦНС у новонароджених або у дітей старшого віку. Згідно даної класифікації, виділяють 4 групи перинатальних порушень ЦНС:

  • Травматичне порушення ЦНС у новонароджених. Такий випадок є провідним супроводжуючим фактором пошкодження тканин центральної нервової системи при пологах або в перші години життя дитини;

  • Гіпоксичні ураження ЦНС: основним фактором ураження є недостатність кисню;

  • Токсико-метаболічні й дисметаболічні ураження ЦНС у новонароджених: фактором ураження за даної умови є порушення обміну речовин в організмі дитини в період внутрішньоутробного розвитку;

  • Ураження ЦНС у дітей при інфекційних захворюваннях: основну руйнівну дію має інфекційний агент (як правило, вірус).

Причини органічного ураження ЦНС у новонароджених

  • Соматичні захворювання матері

  • Прийом лікарських препаратів під час вагітності

  • Шкідливі звички матері

  • Стрес

  • Неправильне харчування матері

  • Незрілість вагітної жінки

  • Гострі інфекційні захворювання під час вагітності

  • Наявність спадкових захворювань, пов’язаних з ураженням ЦНС у дітей у ранньому віці

  • Порушення обміну речовин у вагітної

  • Патологічний перебіг вагітності

  • Несприятливий екологічний стан (різкі перепади температури і тиску)

  • Вплив радіації, токсичних речовин

Інтранатальними причинами є патологічний перебіг пологів, натальні (пологові) травми.

Постнатальні причини:

  • Ішемічний або геморрагічний інсульт

  • Травми ЦНС

  • Нейроінфекції

  • Пухлини головного і спинного мозку

Симптоми ураження центральної нервової системи

  • Порушення мовлення. Спостерігається пізній розвиток мовлення, бідний словниковий запас, а в тяжких випадках – повна відсутність мовних навиків: діти з таким видом ураження ЦНС здатні вимовляти тільки звуки і деякі поодинокі слова.
  • Порушення моторики. Діти з органічною патологією ЦНС пізніше починають тримати голівку, сидіти, ходити. Порушуються довільні рухи, це викликає труднощі у самостійному прийомі їжі, іграх, самообслуговуванні.
  • Порушення психіки. Про органічне ураження ЦНС у дитини говорить її погане навчання в школі і дитячому садочку.

Паралельно можуть виникати і такі проблеми: порушення пам’яті, логічного мислення, відставання в розвитку, інтелектуальна недостатність (від легкого зниження інтелекту до дебільності, ідіотії, олігофренії), дефекти сприйняття навколишнього світу, нової інформації, неможливість навчатися. Ураження ЦНС у дітей необхідно відразу ж лікувати, записавшись на консультацію до нашого медичного центру. Чим раніше ви почнете комплексне лікування ураженої центральної нервової системи дитини, тим більшими є шанси на позитивний результат.

Для таких дітей властиве підвищене збудження або, навпаки, інертність

Мультидисциплінарною командою центру оцінюється статокінетичний, психічний та мовленневий розвиток пацієнта на момент поступлення та в залежності від виявлених відхилень формується індивідуальний план реабілітаційного лікування. З метою усунення виявлених відхилень використовуються такі види медико-соціальної реабілітації, як: 

  Психологічне консультування та корекція

  • Педагогічне консультування та корекція практичним психологом, дефектологом логопедом
  • Проводяться заняття в кімнаті сенсорної інтеграції
  • Сенсомоторна кінезіотерапія
  • Лікувальний масаж

 

 

До групи «ментальна інвалідність» входить цілий спектр порушень розумового та психічного розвитку: шизофренія, епілепсія, аутизм, дефекти мови, розумова відсталість, органічні ураження ЦНС, генетичні захворювання, клінічна депресія, деменція та ін. Ці захворювання можуть супроводжуватися втратою слуху, зору і порушеннями опорно-рухового апарату.

Джерело: https://pyrogiv.kiev.ua/mentalni-porushennya-u-ditej-shho-ce/
© https://pyrogiv.kiev.ua/
До групи «ментальна інвалідність» входить цілий спектр порушень розумового та психічного розвитку: шизофренія, епілепсія, аутизм, дефекти мови, розумова відсталість, органічні ураження ЦНС, генетичні захворювання, клінічна депресія, деменція та ін. Ці захворювання можуть супроводжуватися втратою слуху, зору і порушеннями опорно-рухового апарату.

Джерело: https://pyrogiv.kiev.ua/mentalni-porushennya-u-ditej-shho-ce/
© https://pyrogiv.kiev.ua/
© 2021-2024, Apelsin. All Rights Reserved